Сторінка вихователя-методиста

ОСВІТНІ ПРОГРАМИ, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬСЯ В ЗАКЛАДІ

Розвиток дошкільної освіти залишається одним із пріоритетних напрямків

державної політики у галузі освіти

Організація освітньої діяльності в дошкільних навчальних закладах у

2018/2019 навчальному році здійснюється відповідно до:

Законів України “Про освіту”, ” Про дошкільну освіту”

Указу Президента України від 13.10.2015 №580/2015 “Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 роки”

Базового компонента дошкільної освіти України

Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (затвердженотнаказом МОН України від 16.06.2015 №641)Положення про дошкільний навчальний заклад (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2003 №305)

Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів (затверджено наказам Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 №234)

Гранично допустимого навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладів різних типів та форм власності (затверджено наказом МОН України від 20.04.2015 №446)

інших нормативно-правових актів

Програмно-методичний супровід змісту дошкільної освіти здійснюється за комплексною програмою “Дитина” освітня програма для дітей від 2 до 7 років (наук. кер. проекту Огнев’юк В. О., авт. колектив: Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Богданець-Білоскаленко Н.І. та ін) – нова редакція 2015 року

Структура методичної роботи ЗДО №4 «Ромашка»
Нуково- дослідницька робота	Робота з педагогічними кадрами	Робота з батьками
Дослідження проблеми «Формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості»	Створення умов для реалізації сучасних інноваційних вимог дошкільної освіти	Соціально-педагогічний патронат
Творча група	Семінари, семінари – практикуми	Школа молодих батьків
Психолого-педагогічні тренінги	Конференції	Батьківський клуб
Моніторинг	Творча група	Опитування та анкетування
Проблемні семінари	Професійні конкурси	Скринька побажань
Творчий звіт	Методичні рекомендації	Батьківські збори
Банк педагогічного досвіду з проблеми	Школа молодих фахівців	Засідання ради дошкільного навчального закладу
Створення консультпункту	Майстер – класи	Конкурси
	Стимулювання професійного саморозвитку	Розваги
	Методичні об’єднання, педагогічні читання	Тижні відкритих дверей
	Консультації	Спільні акції

МЕТОДИЧНА РОБОТА В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ВІДПОВІДАЄ НАСТУПНИМ ПРАВИЛАМ:

– ОРГАНІЗОВАНА НЕСТАНДАРТНО, ЯСКРАВО, ЖВАВО, ЦІКАВО, З УРАХУВАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАПИТІВ І МОЖЛИВОСТЕЙ ПЕДАГОГІВ;

– ПРИНОСИТЬ ВИХОВАТЕЛЯМ ВІДЧУТНУ ПРАКТИЧНУ ДОПОМОГУ, ТОБТО МАЄ БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ВИХІД;

– ПОЗНАЧАЄТЬСЯ НА РІВНІ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВИХОВАНЦІВ;

– ЗАДОВОЛЬНЯЄ ДУХОВНІ, ЕСТЕТИЧНІ, МОРАЛЬНІ ТА ІНШІ ЗАПИТИ ПЕДАГОГА;

– ПОСТІЙНО КОРИСТУЄТЬСЯ УВАГОЮ АДМІНІСТРАЦІЇ: СТИМУЛЮЄТЬСЯ, КОНТРОЛЮЄТЬСЯ, ВРАХОВУЄТЬСЯ ПРИ ПІДБИТТІ ПІДСУМКІВ;

– СТВОРЮЄ УМОВИ ДЛЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЮДСЬКИХ КОНТАКТІВ І ТВОРЧОГО СПІЛКУВАННЯ З КОЛЕГАМИ, ОБ’ЄДНУЄ СПРЯМОВАНІСТЮ ДО ЗАГАЛЬНОЇ МЕТИ.

МЕТА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ:

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ, ВИВЧЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КОЖНОГО ПЕДАГОГА; СТИМУЛЮВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВОДНОЧАС ІЗ ФОРМУВАННЯМ НАВИЧОК САМОСТІЙНОГО АНАЛІЗУ ВЛАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОРГАНІЗАЦІЯ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ ВІДПОВІДНО ДО ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ, ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

НАПРЯМКИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ:

– ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДКАДРІВ;

– УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ;

– СПРИЯННЯ В ОПАНУВАННІ СВІТОВОЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ, МОВНОЇ Й ПОБУТОВОЇ КУЛЬТУРИ;

– РОЗВИТОК СПЕЦІАЛЬНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК.

ГОЛОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ Є:

– ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ;

– ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ТА СПРИЯННЯ ОСОБИСТІСНОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ ЗРОСТАННЮ ПЕДАГОГІВ;

– СПРИЯННЯ В ОПАНУВАННІ СВІТОВОЮ, НАЦІОНАЛЬНОЮ, ПОБУТОВОЮ КУЛЬТУРОЮ.

– ПІДТРИМКА ДІЛОВОГО ТОНУСУ ПЕДАГОГІВ;

– СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІНІЦІАТИВИ, ТВОРЧОСТІ, ПОШУКУ;

– СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ПРАЦІ В РЕЖИМІ РОЗВИТКУ, В НАПРЯМКУ ОПАНУВАННЯ НОВИМИ МЕТОДАМИ, ПРИЙОМАМИ, ЗАСОБАМИ, ТЕХНОЛОГІЯМИ, СИСТЕМОЮ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

– ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ МОТИВАЦІЇ ПЕДАГОГІВ ДО ПІДВИЩЕННЯ ФАХОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВЛАСНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ.

РЕЗУЛЬТАТ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ:

СТАНОВЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ АВТОРСЬКОЇ, ЯКІСНОЇ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, КОЛИ КОЖНИЙ ПЕДАГОГ ОХОПЛЕНИЙ УВАГОЮ МЕТОДИСТА, РАЗОМ З НИМ МОДЕЛЮЄ, ПЛАНУЄ ДІЯЛЬНІСТЬ, ОДЕРЖУЄ ПОЗИТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ.

МЕТОДИЧНА РОБОТА – ЦЕ СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНИХ ПРАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЕДАГОГІВ, ЇХ БЕЗПЕРЕРВНУ ТА ПРОФЕСІЙНО-МЕТОДИЧНУ ОСВІТУ, ЯКА ЗОРІЄНТОВАНА В КІНЦЕВОМУ РЕЗУЛЬТАТІ НА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОСВІЧЕНОСТІ, РОЗВИНУТОСТІ І ВИХОВАНОСТІ.

РОЛЬ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ У ЗВ’ЯЗКУ З НЕОБХІДНІСТЮ РАЦІОНАЛЬНО І ОПЕРАТИВНО ВИКОРИСТОВУВАТИ НОВІ МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ФОРМИ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ. СЕРЕД ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ НАДАЄТЬСЯ ПЕРЕВАГА ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ, А САМЕ:

– ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ (ПОРТФОЛІО),

– ІНФОРМАЦІЙНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ;

– КОМП’ЮТЕРНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ КОНСУЛЬТУВАННЯ.

ОДНИМ З ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ Є НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПЕДАГОГАМ У ФОРМУВАННІ Й УДОСКОНАЛЕННІ НАВИЧОК САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКІ ВИДИ РОБОТИ ЯК: СИСТЕМАТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТИ; ДОПОМОГА ПЕДАГОГУ У ВИЗНАЧЕННІ РІЗНИХ ПОЗИЦІЙ (СИЛЬНИХ ТА СЛАБКИХ) З МЕТОЮ ПОДОЛАННЯ ТРУДНОЩІВ; ПОСТІЙНЕ ІНФОРМУВАННЯ ПРО НОВИЙ ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД; ПІДГОТОВКА Й НАДАННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ. РІВЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У КОЖНОГО ПЕДАГОГА СВІЙ, ТОМУ КОЖЕН САМОСТІЙНО ОБИРАЄ ФОРМУ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ, ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЇ.

ЯКИЙ ЗМІСТ ВКЛАДАЄМО В ПОНЯТТЯ «ДИСТАНТНА ОСВІТА» ТА «ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ»?

Я розводжу ці два поняття.

Треба чітко визначитись, що дистантна освіта – це той контент, який надається педагогом і закладом дошкільної освіти для батьків своїх вихованців.

Я повністю погоджують з позицією МОН України щодо рекомендації готувати матеріали для роботи з батьками (презентації, рекомендації щодо організації розпорядку дня та освітньої діяльності дітей) та підтримувати зв’язок із батьками, допомогти їм організувати найкращий “садочок” у себе вдома.

Є сенс звернутись до змісту статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» про роль сім’ї у дошкільній освіті, а саме:

«1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності».

Отже, батьки, як суб’єкти освітнього процесу, несуть відповідальність за здобуття дошкільної освіти власною дитиною.

Дистанційне навчання — це сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій).

Зауважу, що інформація надається батькам (!), а вони вирішують у який зручний час для них і дитини цю інформацію (аудіо-, відео-, тексти казок, віршів, приклади організації дитячого експериментування, ігрової, зображувальної та інших видів діяльності дітей раннього і передшкільного віку) запропонують власній дитині, ураховуючи її психофізіологічний та емоційний стан.

Для всіх, кого цікавлять дослідження (опубліковано в лютому 2020) щодо впливу цифрових технологій на дітей, раджу познайомитись із висновками науковців.

Стаття «Digital media: Promoting healthy screen use in school-aged children and adolescents» має 108 (!) проаналізованих посилань автора. Ця інформація для тих, хто ще не розуміє чим може закінчиться неправильно організоване дистанційне навчання для здоров’я не тільки школярів, старших дошкільників, але й малюків – трирічок! Треба почати контролювати свою педагогічну завзятість у кількості матеріалів, які надсилаються дітям. Не треба перебирати на себе відповідальність батьків за освіту власних дітей. Порадити батькам, порекомендувати – це одне, а саджати всіх членів сім’ї до екрану на годину, це – зовсім інше…

Повний текст статті тут: https://www.cps.ca/en/documents/position/digital-media

НА МОЮ ДУМКУ, ФОРМАТ ОНЛАЙН-ЗАНЯТЬ НЕ ВІДПОВІДАЄ ВІКОВИМ ОСОБЛИВОСТЯМ ДОШКІЛЬНЯТ

У більшості випадків наша педагогічна завзятість та методичний свербіж – «усе та відразу» – більше заважає, ніж дає можливість отримати дитині інформацію. Як правило, це дві крайнощі: або аніматорство («а щоб дитині було не нудно та весело»), або менторство («треба навчати, розвивати, формувати та виховувати» і все це одночасно).

У класичному розумінні такий формат підходить тільки зі старшого дошкільного віку.

На мій погляд, не маючи професійно захищених систем передачі фото, не треба вимагати від батьків їх надсилати. Це можливо, якщо є письмова домовленість між батьками і закладом дошкільної освіти. Але перед тим, як просити батьків надіслати фото виконаної роботи, слід самій собі відповісти на запитання: «А навіщо мені ці фото? Що я хочу для себе з’ясувати? Яка подальша доля цих світлин?». Якщо є чітка відповідь, можливо і є сенс отримати фото. Але це не може бути постійним фактом.

ЯКОЮ МАЄ БУТИ ЗУСТРІЧ ЯК ФОРМА СПІЛКУВАННЯ ВИХОВАТЕЛЯ, ДІТЕЙ І БАТЬКІВ?

Я б почала використовувати інший формат і назву – «Зустріч». Зустріч – це зближення з ким-, або чим-небудь, наперед домовлене побачення, але це ще й підготовлений заздалегідь прийом. Якщо ми почнемо вводити в лексикон термін «Зустріч», пройде зовсім небагато часу і вихователі, діти та батьки почнуть і говорити, і чекати саме Зустрічі, а не заняття. А це принципово різні речі!

Передусім треба заздалегідь підготувати всі матеріали до Зустрічі. Бажано, щоб декілька речей (предмети, іграшки, книжка тощо) уже були в полі зору дітей.

Уявіть, що ви і діти нібито прийшли до театру. А в театр приходять ошатно одягненими і з гарним настроєм! Ще закрито лаштунки, але вже хочеться знати, а що там, за ними, у залі тихесенько грає спокійна музика, діти (глядачі) зручно вмощуються в своїх кріселках.

Починається етап первинного сприйняття – відчуття близької таємниці збуджує, притягує, підштовхує дітей до пошуків довкола елементів недостатньої інформації (що зараз буде? як це буде? чого очікувати?). Інформація дитиною (і батьками теж) свідомо або підсвідомо нібито черпається / зчитується з інформаційного поля місця, де знаходиться вихователь. Тому бажано використовувати на задньому плані функцію «розмитий фон» (цей етап до 2 хвилин – декодування інформації).

Лаштунки відкриваються, починається наступний етап – сприйняття педагога – вступний монолог дорослого (до 2 хв.) задає стиль і характер спілкування, сприяє утворенню необхідної атмосфери, готує освітню ситуацію і вводить до неї (Крутій К.Л. стаття в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – №9. – С. 6-10).

Якщо сучасне заняття ― це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення.

У вільному режимі під час зустрічі діти переходять від статусу «глядач» і «споживач» до значно ціннішого – «учасник освітнього процесу». Бажано активно підключати ще одного учасника освітнього процесу – батьків.

На цьому етапі зустрічі маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їх діяльності, тобто того, чого вони можуть досягти, чого від них очікує вихователь (до 3 хв.) – етап сприйняття умов.

Якщо продовжити порівняння з театром – то далі відбувається «кульмінація спектаклю».

Вихователь презентує тему зустрічі, м’яко переходячи до практичного етапу (до 7 хв.). Цей етап уможливлює стимулювання проявів почуття спільності інтересів дитини та дорослих, колективного входження в процес навчальної діяльності (утворення «поля радості» від взаємодії).

Останнім етапом дійства на сцені буде «вихід акторів театру на поклон», тобто підбиття підсумків зустрічі.

Можна скористатись наведеним далі переліком запитань, але їх не може бути більше ніж 3-4 до фіналу зустрічі (до 3 хв.):

Що ти зробив і що ти про це думаєш? У тебе був план роботи. Чи вийшло у тебе те, що ти задумав?
Чи задоволений ти результатом своєї роботи? Які нові слова ти запам’ятав?
Як ти гадаєш, що мені сподобалось у твоїй відповіді? Чому? Яке слово тебе зацікавило?
Що хотів би повторити? Яке завдання для тебе виявилося важким? А яке легким?
Чого нового ти навчився? Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися?
Пригадай, хто кому допоміг на занятті? Що запам’яталося найбільше?
Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому? Що тобі не вдалося на занятті?
Чим саме ти пишаєшся після заняття? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?

Щоразу структура заздалегідь підготовленої зустрічі може бути іншою, усе залежить від майстерності вихователя, може змінюватись залежно від ситуації спілкування з дітьми та батьками. Такі зустрічі для дітей старшого дошкільного віку можуть бути до 20 хв., але чим молодша дитина, тим коротша зустріч.

Зустріч вона і є на те зустріч, щоб була очікуваною. Тому більше ніж один раз на день немає сенсу їх проводити, на тиждень – до 5, але це необов’язково саме 5.

Якщо зустрічі проводити щодня з різними групами дітей, то не більше ніж 2 зустрічі. Для вихователя це значне психо-емоційне навантаження. А ще буде підготовка до нової зустрічі. Тому для навантаження вихователя – цього достатньо.

Слід використовувати ті платформи (вайбер, месенджер, посилання на YouTube-ролики, ZOOM тощо), які опанувала вихователька (а це – перспектива для організації майбутньої методичної роботи з кадрами після закінчення карантину). Також є необхідність погодити з батьками їхні можливості роботи з пропонованими платформами (рівень навичок, швидкість інтернету тощо).

ЯК СПЛАНУВАТИ РОБОТУ? ЧИ МОЖУТЬ В ЦЬОМУ ДОПОМОГТИ ТЕМАТИЧНІ ТИЖНІ?

Краще за все – це блоково-тематичне планування, воно розроблено, є в доступі для кожного вихователя. Можна скористатись уже готовими наробками, додати своє. Усі ці завдання мають подаватися в певній системі. Недостатньо дати посилання на безліч ресурсів.

Зауважу, що при дистанційному навчанні не можна знехтувати провідну діяльність дошкільнят — гру! Це можливо тільки за умови, коли сам вихователь сповідує цінності дитячої гри, тоді саме педагог нагадає батькам і про халабуди, і про особистий простір дитини, і про іграшки, які стимулюють до гри. У таких ситуаціях найбільш виявляються професійні якості вихователя – організація взаємодії з дітьми та батьками.

5 кроків до підвищення кваліфікації: роз’яснення та рекомендаці

Пріорітетні завдання ДНЗ.

Тема. Розвиток особистості дитини в умовах застосування інноваційних педагогічних технологій

Семінар-практикум для вихователів
Презентація. Загальна характеристика логічних блоків Дьєнеша
Презентація. Класифікація геометричних фігур за Золтаном Дьєнешем
Презентація. Інновації у формуванні логіко-математичної компетенції дітей

Тема. Робота вихователя у другій половині дня
Консультація для вихователів

Тема. Види дитячих розповідей і прийоми навчання розповіді
Консультація для вихователів

Тема. Роль конструктора LEGO в інтелектуальному розвитку дитини.

Кулінарні заняття розвивають мислення

Сучасні підходи

до планування освітнього процесу дошкільного закладу

У науковій літературі та серед практиків-управлінців постійно ведуться дискусії щодо видів управлінських дій або загальних функцій управління. Спостерігаються тенденції до збільшення їхньої кількості, увиразнення сутності, зміни пріоритетності певних функцій та ін. Однак практично всі приділяють належну увагу такому виду управлінської діяльності, як планування. І це не випадково, оскільки у плануванні реалізується не лише цільовий компонент навчально-виховного процесу як системи, а й аналіз і прогнозування внутрішнього й зовнішнього середовища дошкільного закладу, потреб і можливостей, вироблення різноманітних концепцій розвитку, самоаналіз ефективності дій і планування.
Як засвідчує педагогічний досвід, завдяки плануванню забезпечується систематична, впорядкована, раціональна й ефективна робота всіх підрозділів; план дає можливість поетапно реалізувати завдання своєчасного й повноцінного становлення кожної дитячої особистості з урахуванням природного потенціалу дітей, рівня оснащеності педагогічного процесу, підготовленості кадрів тощо.
Звернемо увагу й на те, що державна політика в галузі дошкільної освіти вже не перший рік декларує право на творчий підхід до вибору формування. Однак ще не всі педагоги користуються офіційно наданою їм свободою вибору й часто-густо використовують шаблонні зразки форм складання планів. Водночас спостерігається й надмірне захоплення пошуком та впровадженням нових (з погляду авторів) форм планування, не схожих на усталені, традиційні. При цьому поза увагою залишається змістовий аспект плану роботи, забувається, що планування – аж ніяк не самоціль, а засіб досягнення поставленої мети.
Мабуть, “золота серединка” в цьому питанні – відповідність вимогам часу, новій освітній політиці, що декларує потребу осучаснення педагогічного процесу та його планування; використання кращих надбань методичної служби минулих часів і розроблення та впровадження свіжих, неупереджених підходів, поглядів, нових акцентів.
За твердженням науковців у галузі дошкільної педагогіки та психології (А. Бурова, О.Долинна, О. Низковська), сутність і мета планування роботи дошкільного навчального закладу полягають, передовсім, у визначенні конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів і засобів досягнення намічених перспектив на певний (довший та коротший) відтинок часу. Основною метою цього складного процесу є забезпечення гармонійного розвитку особистості кожної дитини за обов’язкової умови – врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України “Про дошкільну освіту”, змісту Базового компонента й чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят.
В основу планування освітнього процесу, як про це зазначено в інструктивно-методичному листі Міністерства освіти і науки України “Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі”, покладені такі принципи: науковості, актуальності, свободи вибору, цілісності та логічності, перспективності, наступності, систематичності, повторності, концентричності та достатності змісту, реальності заходів.
Планування може бути перспективне і поточне
Перспективне плануваннявизначає завдання і зміст роботи закладу або його підрозділів, методи й прийоми навчально-виховного процесу на тривалий відрізок часу, навчальний рік, півріччя, квартал, місяць.
Основною формою перспективного планування дошкільного навчального закладу є річний план його роботи.
Поточне (календарне) планування охоплює найближчий відрізок часу – тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.
При цьому перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов’язані за змістом.

Перспективне планування служить основою поточного.
Форма складання перспективних і поточних планів довільна: текстова чи графічна.
Види і форми планування освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначаються і затверджуються педагогічною радою на початку навчального року.
Річний план роботи дошкільного навчального закладу складається на навчальний рік та оздоровчий період і відповідно до ст.24 Закону України “Про дошкільну освіту” затверджується керівником закладу за погодженням з місцевим органом управління освітою.
Річне планування повинно керуватись нормативними документами з дошкільної освіти; відповідати сучасним вимогам наукових досягнень, передовому педагогічному досвіду; визначати перспективу розвитку дошкільного закладу; актуальні пріоритетні завдання, шляхи та засоби реалізації цих завдань через кожний розділ плану, враховуючи особливості та можливості дошкільного закладу.
У змісті плану передбачаються заходи з підвищення рівня фахової майстерності педагогічних працівників, різні форми методичної роботи з педагогічними кадрами, вивчення стану освітнього процесу, заходи спільної роботи дошкільного закладу із школою та батьками, робота методичного кабінету та адміністративно-господарська діяльність, медико-профілактичні заходи, проведення свят, розваг, театральних дійств, гурткової роботи. Чітко вказуються назви запланованих заходів, форми їх реалізації, строки і відповідальні за виконання.

Орієнтовна структура плану роботи дошкільного закладу:

І. Вступна частина
У вступній частині робиться аналіз за минулий рік за такими напрямами: рівень і ефективність навчально-виховної роботи; рівень підготовки дітей до подальшого навчання в школі; робота з охорони життя і зміцнення здоров’я дітей; робота педколективу щодо виконання вимог програми і завдань річного плану; підвищення фахової майстерності через різні форми її організації; результати атестації й аналіз якісного і кількісного складу педпрацівників; ефективність і доцільність методичної роботи; результати тематичних і фронтальних перевірок; стан матеріально-технічної бази; робота методичного кабінету; окреслення завдань на новий навчальний рік (кількість завдань для дошкільних закладів, які мають до 8 груп – не більше двох; для дошкільного закладу, які мають від 8 і більше груп – не більше трьох завдань на рік).
II. Підвищення фахової майстерності педпрацівників:
1. Курси підвищення кваліфікації.
2. Докурсові та післякурсові завдання.
3. Самоосвіта, робота з нормативними документами.
4. Методоб’єднання, участь у роботі міста, району.
5. Атестація педпрацівників.
6. Робота з молодими вихователями, спеціалістами.
7. Наставництво.
8. Перспективний педагогічний досвід (вивчення, узагальнення, впровадження).
III. Методична робота:
1. Педагогічні ради (вказати тематичну форму проведення).
2. Семінари, семінари-практикуми.
3. Консультації (для вихователів, спеціалістів).
4. Колективні перегляди.
5. Творча група.
6. Експериментальна та інші форми роботи.
IV. Керівництво і контроль навчально-виховного процесу.
Комплексні (фронтальні) перевірки – 2 рази на рік; тематичні перевірки – з розділів програми навчання та виховання, вид діяльності дітей, кількість яких залежить від наявності вікових груп; оперативний, попереджувальний, епізодичний (проводяться одночасно в декількох групах), порівняльний.

У плані зазначається вид контролю, назва, мета, дата, термін проведення і форми його узагальнення (довідка, наказ тощо).
ІV. Організаційно-педагогічна робота
1. Співпраця з сім’єю (батьківські збори, диспути, дискусії, усні журнали, зустрічі за круглим столом, конференції з досвіду сімейного виховання).
2. Наступність у роботі дошкільного закладу та школи.
3. Робота з громадськістю (радіо, телебачення, преса).
4. Робота методичного кабінету.
V. Адміністративно-господарська діяльність

До плану роботи додаються медико-профілактичні заходи, виробничі наради, графіки проведення свят, розваг, театралізованих дійств.

Гурткова робота планується окремо або ж вводиться розділ “Гурткова робота” в планах роботи дошкільного закладу і відповідних спеціалістів.

Методист дошкільного закладу на підставі загального річного плану складає власний календарний план роботи на квартал.
Календарні плани педпрацівників перевіряються і затверджуються керівником або методистом дошкільного закладу.
Що таке робочий навчальний план дошкільного навчального закладу?
Таке запитання можна поставити будь-якому працівнику дошкільного закладу. У відповідь нам покажуть один, максимум два аркуші, де вказано кількість відведених годин з кожного розділу програми для певного віку дітей.
Тобто практично навчальний план – це розклад занять.
Однак, чи вірно це?

Навчальний робочий план складається з двох частин: пояснювальної записки; розкладу занять.

Пояснювальна записка повинна містити сукупність теоретичних положень, що обґрунтовують самі нормативні матеріали.

Передусім, у ній повинні бути вказані загальні цілі дошкільної освіти і виховання, місце та роль кожного розділу програми в досягненні цих цілей.

Далі розкриваються особливості окремих розділів програми і загальні особливості, що забезпечують їх наближення й інтеграцію.
Тут окреслюються взаємозв’язки між розділами програми. Необхідно виділити обґрунтування введення додаткових занять, які не зазначені у програмі (валеологія, хореографія, іноземна мова тощо). Вказати, за рахунок чого вони введені.
У пояснювальній записці визначаються програми, за якими працює дошкільний заклад.
Таким чином, пояснювальна записка – це педагогічна модель соціального замовлення, зверненого до дошкільного закладу.
На наступному етапі складається розклад занять, що регламентується вимогами державної програми дошкільної освіти, за якою працює дошкільний заклад.

Форми складання плану педагогічними працівниками встановлюється рішенням педагогічної ради.
Освітньо-виховну роботу вихователів на щодень доцільно планувати з використанням різних підходів до цього. Варіантами такого планування можуть бути –планування за основними режимними моментами першої та другої половини дня , за видами дитячої діяльності тощо.
Плануючи роботу за будь-якою схемою та з будь-якими підходами, слід взяти за правило: уникати багатослів’я й натомість використовувати чіткі та конкретні формулювання, які забезпечать дієвість і змістовність планування.

Умови забезпечення якості дошкільної освіти

Проблема якості освіти є вельми актуальною в сучасних умовах реформування системи освіти. Інтерес до даного питання відображає спроби суспільства перебудувати систему передачі найвеличезнішого досвіду людських знань підростаючому поколінню, з одного боку, не упустивши сутнісних позицій, але і не допускаючи інформаційного, психологічного і фізичного перевантаження дітей, підлітків, юнаків. З цієї причини на різних ступенях освіти (дошкільне, шкільне, позашкільне, спеціальне, вище) значна увага надається змістовній частині якості (знання, навички, кваліфікація, досвід).

Проте будь-яка методологічна концепція якості освіти має також такий компонент як “стан суб’єкта навчання і виховання” (його фізичне і психічне здоров’я). Наукою і практикою доведено, що цей стан істотно впливає на засвоєння навченим (дошкільником, школярем, що вчиться, студентом) змісту освіти.

Таким чином, без урахування у виховно-освітньому процесі даного чинника забезпечення якості освіти неможливе. Звідси слідує необхідність дотримання в дошкільних установах, школах, коледжах, училищах, вузах певних умов для збереження здоров’я дітей. Ці умови одночасно забезпечуватимуть і якість освіти.

Друга умова – високий рівень якості освітніх програм і їх методичного забезпечення, зміст яких дозволить педагогам будувати навчально-виховний процес відповідно до сучасних вимог і рівня розвитку суспільства і одночасно без зайвого навантаження для учнів.

По-третє, збагачення наочно-просторового середовища, наповнення якого надає дитині можливості для саморозвитку. Слід зробити акцент на тому, що найбільшою мірою перераховані вище позиції відносяться до дошкільного ступеня освіти, оскільки дошкільне дитинство – найсприйнятливіший до дії дорослого період розвитку.

Головна функція дорослого на даному віковому етапі (це відноситься як до педагогів, так і до батьків) – адаптувати дитину до життя в навколишньому світі, розвиваючи такі значущі здібності, які особово-орієнтована модель представляє як здатність – пізнання світу – дії в світі (збереження існуючого, перетворення і створення нового) – прояви відношення до світу. Якщо співвідноситися з наочно-просторовим середовищем у сфері дошкільної освіти, то семантичне значення поняття “розвиваюче середовище” – це середовище, яке дає можливість дитині розвивати цінності пізнання, перетворення і відносини до світу не тільки за допомогою педагога, але і самостійно. В сучасній дошкільній установі наочно-просторове середовище представлено на підставі вибраних педагогами освітніх технологій (“Перші кроки”, технологія М. Монтессорі, інші).

Організація середовища повинна враховувати не тільки дидактичні позиції педагогів, але і бачення самої дитини. З цієї причини має сенс надавати дитині можливість також брати участь в створенні середовища через:

– самостійне розташування ігрового матеріалу – максимальну його доступність, коли все, що дитині потрібно для розвитку – іграшки, ігри, книги, матеріал для продуктивної діяльності – доступно для користування і дитина може грати з ними в будь-яку вільну хвилину;

– активне використовування розвиваючих, дидактичних і інших ігор.

Оскільки, наприклад, розвиваючі ігри мають безліч переваг: в них можна використовувати різний матеріал (іграшки, картинки), можна вводити природний, ігровий матеріал, самих дітей; одні і ті ж ігри можна ускладнювати і спрощувати, можна творчо інтерпретувати їх, вводячи свої елементи. В цьому випадку наочно-просторове середовище і виконуватиме розвиваючу роль.

Наступна умова – забезпечення психологічного комфорту дитини в освітній установі, з метою збереження фізичного і психічного здоров’я. Під словосполученням “психологічний комфорт” в науці розуміється складна освіта, що містить такі компоненти, як : – емоційне благополуччя (переважання в процесі життєдіяльності позитивних емоцій) – позитивна Я-концепція (позитивне самосприйняття, самовідношення, самооцінка) – благополуччя і успішність у сфері спілкування і взаємостосунків (схвалення дитини батьками, однолітками і педагогами) – успішність у сфері діяльності. В дошкільному дитинстві, на наш погляд, саме ця складова визначає якість освіти в цілому. Оскільки саме “благополучна дитина” оптимально засвоюватиме знання, буде розвиватися в діяльності, будувати спілкування з однолітками і дорослими.

В психолого-педагогічній науці є безліч даних про те, як психологічний комфорт і дискомфорт дитини позначаються на інтелектуальному, емоційному, комунікативному розвитку дітей (дослідження, виконані під керівництвом Т.А. Репиной (Росія), В. К. Котырло (Україна), Е.А. Панько, Л.Н. Башлакова (Білорусь)). Ми вважаємо, що психологічний комфорт дитини в дитячому саду – це не тільки умова забезпечення якості освіти, але і достатньо ефективний і легко діагностується його показник. Даний критерій можна застосовувати і на інших освітніх ступенях, проте детально зупинимося на дошкільній.

На сьогоднішній день в психологічній науці існує обширний науково і психометрічно обґрунтований інструментарій вивчення всіх вище перелічених компонентів психологічного комфорту дитини в освітній установі. Частина методик, безумовно, може бути використаний тільки фахівцями, що мають психологічну підготовку, частина може застосовуватися педагогами і керівниками дошкільних установ. Так, емоційне благополуччя дошкільника вивчається за допомогою методів спостереження, спілкування, ряду проектних методик діагностика емоційного стану за допомогою кольорів, малювання настрою).

Я-концепція дитини може досліджуватися за допомогою бесід, спостережень, проектних методик (тест Люшера, тест Де Грєєфа, методика “Драбинка”, тести самооцінки, тест-малюнок (“Малюнок людини”), казковий семантичний диференціал). Благополуччя у сфері спілкування і відносин вивчається за допомогою методів соціометрії, одно і багатоомоментних зрізів, спостережень, спілкування, ряду проектних тестів (колірного тесту відносин, тестів-малюнків (“Малюнок людини”, “Моя група”. “Мій дитячий садок”, “Моя вихователька”, “Моя сім’я”), просторових тестів (гра “Інтрига”, аттракціометрія, тест Де Грєєфа, тест Р. Шахраюючи), казковий семантичний диференціал). Успішність дитини у сфері діяльності може діагностуватися за допомогою педагогічної діагностики, яка вивчає засвоєння дошкільником системи знань, умінь, навичок згідно вибраній програмі виховання і навчання.

Такий обширний банк діагностичних методів і методик дозволяє проводити моніторинг якості дошкільної освіти на достатньому рівні. Існують також певні можливості оптимізації психологічного комфорту дитини в дошкільній установі. Найважливішою на наш погляд є характеристика фахівця, що працює з дітьми, оскільки дошкільник беззахисний перед травмуючими діями безграмотного педагога, а дошкільний вік — це сенситивний період розвитку особистості, становлення її базових характеристик. Крім того, в цьому віці закладаються основи відношення людини до світу предметів, природи, світу людей. В першу чергу необхідно відзначити якість психологічної позиції дорослого, яка повинна відрізнятися безумовним схваленням дітей. В спілкуванні з дошкільниками ця позиція виявляється через переважання позитивних оцінок особистості і діяльності дітей, позитивне передбачення дій дитини, оцінку вчинків, а не особистості дитини, позитивні невербальні прояви.

Іншим важливим моментом є висока професійна кваліфікація педагога, бо такий педагог навіть при мінімальному матеріальному забезпеченні зможе забезпечити достатній розвиток дошкільників.

Ось ще ряд умов, необхідних для психологічного комфорту дитини в дитячому садку:

– особистісно-орієнтований підхід до дошкільників, який має на увазі індивідуалізацію і диференціацію виховного і освітнього процесів, орієнтацію педагога на інтереси розвитку дитини; В науці існує ряд досліджень, присвячених формуванню у педагогів особистісно-орієнтованого підходу до дитини);

– відвертість дошкільної установи для батьків і інших членів сім’ї дошкільника, співпраця керівників і фахівців дошкільного закладу з сім’єю;

– активний розвиток усіх видів діяльності дитини за допомогою різних прийомів і методів навчання при особливій увазі до специфічного виду діяльності – гри;

– розвиток навичок спілкування дітей для оптимізації їх взаємодії з однолітками і дорослими;

– широке використання засобів мистецтва (музики, літератури, живопис);

– активна діяльність фахівців (педагога-психолога, соціального педагога).

Всі вище перераховані позиції можна віднести до умов забезпечення якості дошкільної освіти. Проте в сучасних умовах основним компонентом, що забезпечує якість освіти є, перш за все, освітня парадигма, домінуюча в суспільстві. Вона визначає загальний підхід до розуміння якості освіти, умовах, критеріях, технології його моніторингу.

Управлінська діяльність

у забезпеченні наступності між дитячим садком і школою

Дошкільне виховання є першою і дуже важливою ланкою освіти. Ідея наступності дитячого садка і школи – одна з необхідних умов безперервної освіти, про що йдеться в Законі про освіту, Державній національній програмі ” Освіта” та Законі про дошкільну освіту. “Дошкільний вік і молодший шкільний вік визначають майбутнє людини”. Ці слова видатного педагога В.О.Сухомлинського підкреслюють важливе значення підготовки дитини до навчання в школі.

Наступність у роботі дошкільного закладу і школи – важлива і складна педагогічна проблема.

Наступність – це внутрішній органічний зв’язок загального, фізичного, духовного. Здійснення наступності в роботі дошкільного закладу і школи полягає в тому, щоб розвинути в дошкільника готовність до сприймання нового матеріалу, до вступу в нове життя. Дошкільний заклад має створити міцний фундамент, на якому легко буде зводитись споруда, тобто дитина легко і якісно засвоюватиме нові знання, поняття.

Нині, коли відбувається перехід на 12-річне навчання в школі та реалізується завдання обов’язкової освіти в дошкільній ланці, особливої актуальності набуває проблема наступності та перспективності як умова безперервної освіти.

Здійснюючи наступність між дошкільним навчальним закладом і початковою школою, необхідно передбачати:

—на дошкільному етапі – збереження самоцінності даного вікового періоду, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток провідної діяльності (гри) як фундаментального новоутворення дошкільного періоду;

—на початковому етапі – опору на наявний рівень досягнень дошкільного дитинства, індивідуальну роботу у випадках інтенсивного розвитку, спеціальну допомогу з корекції несформованих у дошкільному дитинстві якостей, розвиток провідної діяльності (навчання) як фундаментального новоутворення молодшого шкільного віку.

У цьому зв’язку наступність слід розглядати як побудову єдиної змістовної лінії, що забезпечує ефективний поступальний розвиток дитини, її успішний перехід на наступний етап, зв’язок і узгодженість кожного компонента методичної роботи (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації).

Повинні бути єдині для дошкільних груп та початкових класів пріоритети освітньої діяльності, зокрема:

– дослідження динаміки стану здоров’я та психічного розвитку дітей;

– удосконалення навчально-виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров’я та психічного розвитку дітей;

– забезпечення належного рівня соціального розвитку і громадянського виховання дошкільників та молодших школярів;

– інтеграція, індивідуалізація та диференціація навчального процесу; – поєднання, введення державних стандартів дошкільної і початкової освіти зі створенням умов для розвитку обдарованих дітей;

-навчання дітей з особливими потребами;

– інтеграція родинного та суспільного виховання.

Існує хибна думка, що дати дітям конкретні знання і вміння читати, писати, рахувати – це і є рівень їх підготовки до школи. Необхідно розглядати знання, уміння, навички дітей не як самоціль, а як засіб інтелектуального розвитку. Важливим є вміння міркувати, вміння виділяти суттєві ознаки в предметах і явищах, доступних розумінню дітей. Дошкілля готує дитину до школи як особистість. Пріоритет має належати виховним завданням.

Дошкільна підготовка передбачає добре розвинену ігрову діяльність, усне мовлення, рухову і просторову координацію, дрібну моторику, окомір, достатню для навчання саморегуляцію поведінки, вміння співпрацювати з педагогом. Навчання в дошкільному закладі направлене на те, щоб допомогти дитині легко ввійти в оточуючий світ і максимально розвинути її потенційні здібності.

Щоб забезпечити наступність між дошкільним навчальним закладом і школою, необхідно налагодити тісний зв’язок між цими двома ланками освіти. Забезпечити єдність між ДНЗ та школою допомагає план спільної роботи, який дає змогу упорядкувати і систематизувати діяльність педагогів у вирішенні завдань підготовки до школи.

План повинен передбачати:

1. Організаційно-педагогічна робота.

2. Методична робота.

3. Робота з батьками.

Зазвичай план передбачає проведення екскурсій в школу, спільних свят, виставок поробок з природного матеріалу, осінніх квітів, випуск стінної газети тощо. Протягом року спільно з учителями, заступником директора школи необхідно проводити міні-педради, дискусії за круглим столом, де вирішуються проблеми наступності в навчально-виховній роботі. Неможливо досягнути успіхів у підготовці дитини до школи без тісного контакту з сім’єю. Тому доцільно планувати різні форми роботи з батьками з даного питання.

Домогтись якісної підготовки дітей до школи у дошкільному закладі допомагає систематичне навчання педагогів та здійснення різних форм контролю за їх діяльністю. Потрібно детально продумати, яким чином надати допомогу педагогам і водночас контролювати їх. Насамперед на місяць можна скласти циклограму відвідування занять та режимних процесів з метою вивчення рівня підготовки дітей до школи, розвитку їх пізнавальної активності, вміння вирішувати проблеми завдання, діяти за словесною інструкцією, здійснювати взаємоконтроль. Знання вихователів з даного питання можна виявити під час проведення індивідуальних співбесід, колоквіумів, яким надаємо особливого значення. Особливого контролю потребує диференціація та індивідуалізація навчання.

Контроль доцільно здійснювати за такими головними показниками:

– обсяг і якість знань відповідно до програми;

– рівень умінь і навичок;

– особливості пізнавально-вольової активності.

Контроль за навчально-виховною роботою здійснюємо під час тематичних та комплексних перевірок. Так, вивчаючи в старшій групі питання ” Стимулювати розумової діяльності дошкільників при навчанні розповідання”, було виявлено, що сам процес складання дітьми розповідей перетворюється або на індивідуальну бесіду, або на спільну творчість. Вихователі надмірно опікають дітей, тому вони губляться і не можуть скласти розповідь.

Педагогами дані пропозиції щодо роботи в цій групі, а саме:

– збагачувати досвід дітей потрібно інформацією;

– вчити розв’язувати різноманітні проблемні ситуації, використовуючи набуті раніше знання;

– забезпечувати розвивальний ефект навчальної діяльності.

Після проведення різних форм контролю висновки детально аналізуються, узагальнюються і приймають відповідні рішення, видаються накази. Виконання рішень та наказів потрібно обов’язково перевірити. Названі параметри освітньо-виховної роботи можуть бути реалізовані через модель співпраці обох ланок.

I блок. Робота з педагогами– взаємовідвідування уроків та занять, педради, виробничі наради, методичне об’єднання, творчі групи, лабораторії, семінари, школи педагогічної майстерності, конференції, виставки тощо.

II блок. Робота дитячих колективів– екскурсії, зустрічі дітей, організація свят, концертів, спортивних змагань, туристичних походів, виставок, ремонт і виготовлення іграшок та ін.

ІІІ блок. Робота з батьками– батьківські збори, семінари-практикуми, педагогічні лекторії, консультації, дні відкритих дверей, родинні свята, папки-пересувки, стенди.

Позитивна практика, пошук конструктивних шляхів розв’язання проблем наступності та перспективності можливі за умови своєчасної, достатньої поінформованості педагогів та відпрацювання проблем, що виникли в системі дошкільний заклад-початкова школа на теоретичному та практичному рівні. Поряд з педагогами-початківцями та вихователями-дошкільниками, що традиційно охоплюються методичним навчанням, особливої уваги потребують педагоги, які готують до школи дітей, котрі не відвідують дошкільні заклади.

Планування роботи повинно базуватись на аналізі минулорічного плану і поглибленій діагностиці вчителів і вихователів. Якщо дошкільна освіта сьогодні якісно змінилась у плані розуміння сутності підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, то і початкова школа аж ніяк не може опиратися тільки на предметну готовність своїх найменших учнів до навчання.